Процес рецензування

Процедуру рецензування проходять усі статті, які надійшли до редакції.

Процедура рецензування спрямована на суворий якісний відбір авторських рукописів для публікації в збірнику «Поверхня» та надання конкретних рекомендацій щодо їх поліпшення.

Процедура рецензування орієнтована на максимально об’єктивне оцінювання змісту наукової статті, визначення її відповідності вимогам збірнику і передбачає всебічний аналіз переваг та недоліків рукопису.

До друку приймаються лише ті статті, що мають цінність з наукової точки зору і сприяють вирішенню актуальних наукових проблем та завдань.

Редакція розглядає рівень відповідності правилам підготовки статті до видання у науковому збірнику.

Головною метою процедури рецензування є усунення випадків недоброякісної практики наукових досліджень та забезпечення узгодження й дотримання балансу інтересів авторів, читачів, редакційної колегії, рецензентів та установи, в якій виконувалося дослідження.

Процедура рецензування рукописів є конфіденційною.

Подаючи рукопис до редакції журналу, автори ввіряють редакторам результати своєї наукової роботи і творчих зусиль, від яких можуть залежати їхня репутація чи кар’єра. Розголошення цих даних під час рецензування рукопису є неприпустимим, оскільки порушує права автора.

Редактори не надають інформацію щодо рукопису (зокрема, відомості про його отримання, зміст, процес рецензування, критичні зауваження рецензентів, остаточний висновок), нікому, крім самих авторів і рецензентів.

Порушення конфіденційності можливе лише в разі надходження заяви про недостовірність даних або фальсифікацію матеріалів. У всіх інших випадках збереження конфіденційності є обов’язковим.

Відповідальність за порушення авторських прав та недотримання чинних стандартів у матеріалах статті покладається на авторів статті.

Відповідальність за достовірність наведених фактів і даних, обґрунтованість зроблених висновків та рекомендацій, відповідність статті належному науковому рівню покладається на авторів і рецензентів.

Періодичність публікації

1 раз в рік

Політика відкритого доступу

Редакція збірника «Поверхня» дотримується політики відкритого доступу до опублікованого матеріалу, визнаючи пріоритетними принципи вільного поширення наукової інформації та обміну знаннями задля глобального суспільного прогресу.

Користувачі мають можливість вільно читати, завантажувати, копіювати та розповсюджувати контент з навчальною та науковою метою з обов`язковим зазначенням авторства.

Передплата

-

Зобов'язання

Користувачам надаються гарантії щодо можливості вільного читання, завантаження, копіювання, розповсюдження, друку, пошуку і посилань на повні тексти статей зібрника «Поверхня».

Рисунки, таблиці та короткі цитати з збірника можуть бути опубліковані в інших наукових виданнях на безоплатній основі, але на ці матеріали мають бути відповідні посилання («Поверхня», автор, назва статті, вихідні дані, DOI для статті тощо).

Передрук, системне відтворення або колективний перерозподіл будь-якого матеріалу з збірнику  дозволено тільки за згодою з редакцією журналу.

Подання статей до редакції збірника та подальша їх публікація – безкоштовні.

За авторами без обмежень зберігається авторське право.

Авторам дозволено розміщувати свої остаточні PDF-файли, які надає редакція, на власний розсуд: на їхніх особистих або інституційних веб-сайтах, в архівах та ін.

Положення про етику наукових публікацій у збірнику

Редакційна колегія збірника «Поверхня» керується у своїй роботі міжнародними етичними правилами наукових публікацій, що включають поняття порядності, конфіденційності, нагляду за публікаціями, запобігання можливим конфліктам інтересів та ін.

Редакція у своїй роботі послуговується рекомендаціями Комітету з етики наукових публікацій (Committee on Publication Ethics) та, зокрема, керівництвом з етики наукових публікацій (Publishing Ethics Resource Kit) видавництва Elsevier, а також спирається на досвід авторитетних міжнародних видавництв. Дотримання правил етики наукових публікацій усіма учасниками видавничого процесу сприяє забезпеченню прав авторів на інтелектуальну власність, підвищенню якості видання та запобіганню можливості неправомірного використання авторських матеріалів в інтересах окремих осіб.

Це Положення відповідає політиці збірника і є однією з головних складових процесу рецензування статей та видання збірника.

1. Обов’язки авторів

Автори несуть персональну відповідальність за наданий до редакції збірника текст рукопису, дотримуючись таких принципів:

1.1. Надавати достовірні результати проведених досліджень. Завідомо неправдиві твердження або фальсифіковані дані прирівнюються до неетичної поведінки і вважаються неприйнятними.

1.2. На вимогу редакційної колегії надавати вільний доступ до вихідних даних і зберігати ці дані протягом розумного часу після їх опублікування.

1.3. Гарантувати, що результати дослідження, викладені в рукописі, є самостійною й оригінальною роботою. У разі використання фрагментів чужих робіт та/або запозичення тверджень інших авторів у статті мають бути відповідні посилання з обов’язковим зазначенням автора і першоджерела. Плагіат у будь-яких формах, у тому числі неоформлені цитати, перефразування або присвоєння прав на результати чужих досліджень, є неетичними і неприйнятними діями.

1.4. Усвідомлювати, що автори несуть первісну відповідальність за новизну і достовірність результатів наукового дослідження.

1.5. Визнавати внесок усіх осіб, які в той чи інший спосіб вплинули на хід дослідження або визначили характер пропонованої наукової роботи. Зокрема, стаття повинна містити посилання на публікації, які мали те чи інше значення при проведенні дослідження. Інформацію, отриману приватно, під час розмови, листування чи обговорення з третіми особами, не можна використовувати без відкритого письмового дозволу. Всі джерела мають бути відкритими. Навіть якщо використовуються письмові чи ілюстративні матеріали великої кількості людей, дозвіл на це слід отримати і надати в редакцію.

1.6. Представляти в збірник лише оригінальний рукопис. Не подавати статті, які перебувають на розгляді в іншому виданні, а також статті, опубліковані раніше в іншому журналі. Недотримання цього принципу розцінюється як грубе порушення етики публікацій і дає підставу для зняття статті. Якщо елементи рукопису були раніше опубліковані в іншій статті, автори зобов’язані послатися на неї, вказавши, в чому саме полягає суттєва відмінність нової роботи від попередньої. Дослівне копіювання власних робіт та їх перефразування можуть бути використані лише як основа для нових висновків.

1.7. Гарантувати правильність списку співавторів роботи. У числі співавторів статті мають бути вказані всі особи, які зробили істотний інтелектуальний внесок у її концепцію, структуру, проведення дослідження та інтерпретацію результатів. Іншим особам (організаціям), які брали участь в окремих аспектах роботи, має бути висловлена подяка. Автор також гарантує, що всі співавтори ознайомлені з остаточним варіантом статті, схвалюють його і згодні з її поданням до редакції. Усі співавтори несуть публічну відповідальність за зміст статті. Якщо стаття є мультидисциплінарною роботою, співавтори відповідають кожен за свій особистий внесок, залишаючи колективну відповідальність за загальний результат. Неприпустимо включати до співавторів осіб, які не брали участь у дослідженнях.

1.8. У разі виявлення суттєвих помилок чи неточностей у статті на етапі її розгляду або після опублікування автор зобов’язаний негайно повідомити про це редакцію збірника і приймати спільне рішення про визнання та/або виправлення помилки в найкоротший термін. Якщо редакції збірника стане відомо, що опублікована робота містить суттєві помилки, автор зобов’язаний негайно підготувати для публікації в зібрнику повідомлення про відповідні виправлення, або ж надати редакції докази правильності представленої ним інформації.

1.9. Автор повинен чітко вказувати в своїй статті на ситуації, коли в дослідженні використовувалися хімічні речовини, фізико-хімічні процеси або обладнання, під час роботи з якими є ризик для здоров’я людини або тварини. Якщо дослідження передбачають використання тварин або людини як піддослідних, автор має гарантувати, що всі процедури були проведені згідно з відповідними законами та інституційними принципами і що відповідні державні установи схвалили їх. Подана робота має містити заяву та підтвердження від відповідних інстанцій про згоду на експерименти з людьми. Право задіяної в експерименті людини на конфіденційність має виконуватися завжди.

1.10. Вказувати в рукописі всі джерела фінансової підтримки проекту, інформацію про роботодавця, патентні заявки/реєстрації, гранти та інші види фінансування.

1.11. Розкривати інформацію про будь-які суттєві конфлікти інтересів, які можуть вплинути на результати дослідження або їхню інтерпретацію. Усі потенційні конфлікти інтересів мають розкриватися на якомога більш ранній стадії.

2. Етичні принципи в діяльності рецензента

Рецензент здійснює наукову експертизу авторських матеріалів з метою об’єктивного оцінювання якості поданої статті та визначення рівня її відповідності науковим, літературним та етичним стандартам. При оцінці статті рецензент повинен бути неупередженим та дотримуватися таких принципів:

2.1. Експертна оцінка повинна допомагати автору поліпшити якість тексту статті, а головному редактору – прийняти рішення про публікацію.

2.2. Рецензент, який не вважає себе фахівцем в галузі тематики статті або знає, що не зможе своєчасно надати рецензію на статтю, має сповістити про це головного редактора і відмовитися від рецензування.

2.3. Рецензентом не може бути автор або співавтор представленої на рецензію роботи. Це стосується також наукових керівників здобувачів наукового ступеня та/або співробітників підрозділу, в якому працює автор.

2.4. Будь-який рукопис, отриманий експертом від редакції на рецензування, є конфіденційним документом. Його не можна обговорювати з іншими особами, за винятком зазначених осіб.

2.5. Рецензент повинен бути об’єктивним. Неприпустимо робити в рецензії персональні зауваження автору. Рецензент має висловлювати свою думку чітко й аргументовано.

2.6. Рецензент повинен виявляти опубліковані статті, які мають відношення до рецензованої статті і не процитовані автором. Будь-яке твердження в рецензії про те, що деякі спостереження, висновки або аргументи з рецензованої статті вже зустрічалися раніше в літературі, має супроводжуватися точним посиланням на джерело інформації. Рецензент також повинен звертати увагу редактора на значну подібність або частковий збіг рецензованої статті з будь-якою іншою, раніше опублікованою.

2.7. У разі виникнення у рецензента підозри щодо плагіату, авторства чи фальсифікації даних він в обов’язково має звернутися до редакційної колегії з пропозицією колективного розгляду статті.

2.8. Рецензент повинен надавати об’єктивний висновок щодо достатності цитування вже надрукованих у літературі статей з цієї тематики.

2.9. Рецензент не повинен використовувати інформацію та ідеї з представленої йому на рецензію статті для особистої вигоди, дотримуючись принципу конфіденційності.

2.10. Рецензент не повинен приймати до розгляду рукопис у разі наявності конфлікту інтересів, зумовленого конкуренцією, співпрацею або іншими відносинами з будь-якими авторами чи організаціями, пов’язаними зі статтею.

3. Принципи професійної етики в діяльності редакційної колегії

Члени редакційної колегії і редакція збірника несуть відповідальність за оприлюднення наданого рукопису, керуючись такими основоположними принципами:

3.1. При прийнятті рішення про публікацію головний редактор наукового збірника керується достовірністю поданих даних та науковою значущістю пропонованої роботи.

3.2. Головний редактор не повинен мати власних інтересів щодо статей, які він відхиляє чи приймає.

3.3. Головний редактор відповідає за рішення про те, які з поданих статей будуть прийняті до публікації, а які відхилені. При цьому він керується політикою збірника і дотримується юридичних засад, запобігаючи порушенню авторських прав і плагіату.

3.4. Головний редактор оцінює подану статтю виключно за її науковим змістом, незалежно від расової належності авторів, статі, сексуальної орієнтації, релігійних переконань, національності, громадянства, походження, соціального стану або політичних поглядів.

3.5. Головний редактор, співробітники редакції і члени редакційної колегії не повинні надавати інформацію про представлену в збірник статтю нікому, крім авторів, рецензентів, інших співробітників редакції та (за необхідності) видавця.

3.6. Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не повинні використовуватися головним редактором, співробітниками редакції, членами редакційної колегії для особистих цілей або передаватися третім особам (без письмової згоди).

3.7. Головний редактор не повинен допускати до публікації представлену статтю, якщо є достатньо підстав вважати, що вона є плагіатом.

3.8. Стаття, в разі прийняття її до публікації, розміщується у відкритому доступі, авторські права зберігаються за авторами.

3.9. Головний редактор спільно з видавцем не повинні залишати без відповіді претензії щодо розглянутих рукописів або опублікованих матеріалів. У разі виникнення конфліктної ситуації вони повинні вживати всіх необхідних заходів для відновлення порушених прав, а при виявленні помилок – сприяти публікації виправлень чи спростувань.

3.10. Головний редактор, співробітники редакції мають забезпечувати конфіденційність імен та іншої інформації, що стосується рецензентів. Якщо це необхідно, то при вирішенні питання про залучення нового рецензента, останній може бути поінформований про імена попередніх рецензентів.

4. Принципи професійної етики в діяльності видавця

Видавець відповідає за оприлюднення авторських робіт, дотримуючись таких основоположних принципів і процедур:

4.1. Сприяти виконанню етичних обов’язків редакцією, редакційно-видавничою групою, редакційною колегією, рецензентами і авторами відповідно до зазначених вимог.

4.2. Надавати підтримку редакції у розгляді претензій до етичних аспектів публікованих матеріалів і допомагати взаємодіяти з іншими журналами та/або видавцями, якщо це сприяє виконанню обов’язків редакторів.

4.3. Дотримуватися положення, що діяльність збірника не є комерційним проектом і не має на меті одержання прибутку.

4.4. Сприяти процесу опублікування виправлень, роз’яснень, спростувань і вибачень, коли це необхідно.

4.5. Надавати редакції збірнику можливість відкликати публікації, які містять плагіат і недостовірні дані.